урок 26

Тема. Сюїта.

Мета. Поглибити знання учнів про сюїту як жанр музики. Розвивати аналітичні, творчі, виконавські навички учнів. Виховувати ціннісне ставлення до музики, естетичний смак, почуття прекрасного.

Музичний матеріал: М.Лисенко «Українська сюїта»; Н.Май «Веселка».

Тип уроку: урок поглиблення теми.

Обладнання: музичні інструменти (баян), магнітофон (музичний центр,DVD), підручник «Музичне мистецтво» 6 кл. (Л.Масол, Л.Аристова).

ХІД УРОКУ

1. Організаційний етап уроку.

Вхід учнів до класу (кабінету).

Музичне вітання.

2. Актуалізація музичних вражень, опорних знань учнів.

—  Які особливості камерно-інструментальної музики?

—  Яку музику ви слухали вдома? (Розповіді учнів.)

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

         У давні часи збірку, яка складалася з окремих п'єс, називали сюїтою. Іноді для позначення такого твору композитори використовували інший термін — партіта. Історично першою старовинною сюїтою була танцювальна, яку писали для одного інструмента або оркестру. Спочатку в ній було два танці: велична павана і швидка гальярда. Поступово композитори почали вводити в інструментальні сюїти інші танці, наприклад, алеманду, гавот, буре, менует, сарабанду, жигу, куранту. Усі ці салонні танці виконували на балах при королівських дворах Європи. Згодом композитори, зберігаючи головні особливості цього жанру — циклічність побудови й контрастність частин, дають їм інше образне тлумачення. Танцювальність стає необов'язковою ознакою. У сюїті використовується найрізноманітніший музичний матеріал, нерідко зміст визначається програмою. При цьому танцювальна музика не зникає із сюїти, а навпаки, у неї вводяться нові, сучасні танці, наприклад, «Ляльковий кек-уок» із сюїти К. Дебюссі «Дитячий куточок». Нині доволі часто з'являються сюїти для симфонічного оркестру, укладені з музики до театральних вистав, наприклад, загальновідома й улюблена багатьма програмна сюїта Е. Гріга «Пер Гюнт». Укладають сюїти з музики до балетів («Лускунчик» і «Спляча красуня» П. Чайковського, «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф'єва), опер («Казка про царя Салтана» М. Римського- Корсакова), до кінострічок («Гамлет» Д. Шостаковича). У вокальних сюїтах поряд з музикою звучить і слово. Отже, сюїта — це жанр, що може належати і до камерно-інструментальної, і до вокальної та симфонічної музики.

Звернімося до словничка

Сюїта — жанр камерно-інструментальної музики; твір, що складається з різних частин, об’єднаних спільним задумом чи ідеєю.

4. Слухання. Микола Лисенко  Українська сюїта у формі старовинних танців на основі народних пісень:

Прелюдія («Хлопче-молодче, який ти ледащо»)

Куранта («Помалу-малу, братику, грай»)

Токата («Пішла мати на село»)

Сарабанда («Сонце низенько, вечір близенько»)

Гавот («Ой чия ти дівчино, чия ти?»)

Скерцо («Та казала мені Солоха»)

-       Схарактеризуйте кожну частину сюїти.

-       Порівняйте засоби музичної виразності п'єс (мелодія, темп, динаміка тощо).

-       Поміркуйте, чому саме в такому порядку вони розміщені.

5. Виконання пісні Н.Май «Веселка».

6. Підсумок уроку

- Пригадайте сюїти, які ви слухали, і визначте ознаки жанру.

- Дослідіть, які танці поширені в рідному краї. Укладіть з них сюїту «Танцювальні мелодії» (запишіть у зошит назви танців).