урок 6

Тема. Сучасне життя танцю.

Мета. Формувати в учнів загальне уявлення про стилі в музичному. Поглибити знання про латиноамериканську музику. Роз­вивати вміння спостерігати за динамічним роз­витком музичних образів. Формувати навички втілення емоційно-образного змісту музичного твору в процесі його виконання. Виховувати інтерес до інструментальної музики.

Музичний матеріал: Астор П’яццола, «Лібертанго», Хосеіто Фернандес, «Гуантанамера», Зекінья де Абреу «Тіко-тіко» (слухання); Н. Май «На нашій Україні» (виконання).

Тип уроку: урок поглиблення теми.

Обладнання: музичні інструменти (баян), магнітофон (музичний центр,DVD), підручник «Музичне мистецтво» 7 кл. (Л.Масол, Л.Аристова).

ХІД УРОКУ

1. Організаційний етап уроку.

Вхід учнів до класу (кабінету) під звучання «Лібертанго» Астора П’яцоли.

2. Актуалізація музичних вражень, досвіду учнів.

—   З якими музичними враженнями ви прийшли сьогодні на урок?

—   Які асоціації викликала у вас музика, що звучала на початку уроку?

3. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Одним із найцікавіших народних танців є танго, який виник у Аргентині. У минулому танго танцювали чо­ловіки, щоб здобути прихильність жінок, та згодом танець почали виконувати в парі. Музика танго вирізняється енер­гійним і чітким ритмом, а власне танець відображає склад­ні взаємовідносини між закоханими, їхні почуття одне до одного. Отримавши розвиток на батьківщині, на початку XX ст. «тангоманія» поширилася Європою, Північною Амери­кою і навіть Австралією.

Сьогодні, окрім аргентинського танго, існують й інші стилі, зокрема уругвайське танго, бальне танго (американського і між­народного стилю), фінське танго і старовинне танго. Основне роз­межування — це танго соціальне (аргентинське) і танго бальне.

Спочатку музика танго створювалася виключно як супровід до танців. Як самостійний інструментальний твір цей танець з’явився завдяки аргентинському композиторові та виконавцю Астору П'яццолі, якого прозвали «батьком танго».

Твір « Лібертанго» («Libertango») був написаний Астором П’яццолою в 1974 р. в Італії. Композиція, назва якої виникла внаслідок поєднання двох іспанських слів «libertad» (воля) і «tango» (танго), вважаються своєрідним рубіжем у творчості П’яццолн — від класичного танго до власного стилю «Tango Nuevo ». Чимало відомих музикантів виконували «Libеrtango».

4. Слухання. А. П’яццола «Лібертанго».

- Який настрій музики?

- Висловте власне ставлення до прослуханої музики.

- Чим відрізняється музика класичного танцю танго під твору Астора П'яццоли «Лібертанго»?

5. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Неможливо уявити сучасне танцювальне мистецтво, кіно, театр і телебачення без надзвичайно чуттєвих, енергійних і роз­маїтих латиноамериканських танців.

Це дивовижне поєднання традицій індіанської, африканської та іспанської культур. Однак найбільшого впливу латиноамери­канські танці зазнали саме від іспанської музики. А зародилися вони на Кубі в середині     XIX ст. Сьогодні поняття «латиноаме­риканські танці» об'єднує чимало течій. До основних з них на­лежать самба, румба, ча-ча-ча, пасодобль, джайв.

Румба — парний кубинський танець африканського похо­дження. Вирізняється цей танець з-поміж інших передусім плавними рухами в поєднанні із широкими кроками. Найвідомішою в усьому світі мелодією румби с «Guantanamera» («Гуантанамера»), яку написав Хосеіто Фернандес у 30-х рр.   XX ст. на вірш Хосе Марті. У пісні йдеться про мешканку кубин­ської провінції Гуантанамо. Сьогодні цю композицію вважають класикою латиноамериканського танцю.

6. Слухання.  Х. Фернандес «Гуантанамера».

- Які характерні особливості прослуханої музики?

- Схарактеризуйте музичну мову твору (ритм, темп, характер, динаміку тощо).

7. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Не менш улюбленим латиноамери­канським танцем с самба, що виникла о Бразилії і сьогодні є одним з національ­них символів цієї країни. Самба здобула світове визнання завдяки бразильським карнавалам, найвідоміший з яких від­бувається в Ріо-де-Жанейро. У Бразилії виникли найрізноманітніші напрями самби, які розвиваються у численних танцювальних школах.

Бразильський композитор Зекінья де Абреу в 1917 р. написав інструмен­тальну мелодію «Тісо-Тісо no Fubа», яку знає весь світ під скороченою назвою «Тісо-Тісо». Цю мелодію досі люблять і пам’ятають майже в усіх країнах світу, хоча з моменту її створення минуло майже сто років!

8. Слухання. З. Абреу «Тіко-тіко».

- На якому інструменті виконується твір?

- Який його характер?

- Який танець нагадує твір?

9. Виконання пісні Н. Май «На нашій Україні».

9. Підсумок уроку.

—  Які з прослуханих творів справили на вас найяскравіше враження?

—  3 яким новими музичними стилями ви сьогодні познайо­милися?

—  У чому полягають особливості латиноамериканських танців?