УРОК 24. БАГАТОГРАННІСТЬ РОЗВИТКУ МУЗИКИ

Мета. Продовжувати знайомство зі світом балету; ознайомити з поняттям «симфонічна казка», повторити поняття «пісня», «танець» і «марш»; збагачувати знання учнів щодо художніх образів в образотворчому та музичному мистецтвах; розвивати здатність їх аналізувати та порівнюва­ти; засобами художніх образів виховувати інтерес до образотворчого та музичного мистецтва.

Музичний матеріал: Сергій Прокоф’єв «Тема Петрика», «Тема Качки», «Тема Пташки» із симфо­нічної казки «Петрик і Вовк» — слухання. Слова Л. Кроткевич, музика В. Верховинця «Сива шапка» — пісня-гра — розучування.

Обладнання: підручник «Музичне мистецтво» 3 кл. (Л. Аристова, В. Сергієнко), музичні інструменти; комп'ютер; фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Доброго ранку, ліси і поля,

Доброго ранку, плането Земля!

Щастя, здоров’я всім людям бажаєм,

З радістю в школу до знань поспішаєм.

1.   Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2.   Музичне привітання.

IІ. Повідомлення теми уроку.

1.    Робота з підручником, с. 82.

2.    Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 82).

Оркестр — великий колектив музикантів, які грають разом на різних ін­струментах. Від того, які інструменти входять до складу оркестру, залежить його вигляд.

Слово «орхестра» означало в Стародавній Греції нівкруглу площадку перед сценою театру, де розташовувався хор — неодмінний учасник драматичних творів в епоху Есхіла та Софокла.

Оркестри бувають духові, струнні, національних народних інструментів, естрадні, джаз-оркестри... Оркестром також називають певний набір багатьох інструментів.

Більше ста різноголосих інструментів об’єднує найбагатший і різноманіт­ний за тембрами симфонічний оркестр.

Симфонічна музика — одна з основних, найважливіших областей музичної творчості. Вона пов’язана перш за все з виконавським складом, для якого вона призначена — симфонічним оркестром. Він об’єднує інструменти різних груп і дає композитору найбагатшу палітру звукових фарб, виразних засобів для втілення своїх задумів.

Поняття «симфонічний оркестр» з’явилося в епоху класицизму, коли жили і творили Глюк, Гайдн, Моцарт. Воно виникло уже після того, як композито­ри почали точно вказувати в нотах назву інструмента, що грав той чи інший голос.

Симфонічний оркестр — великий колектив музикантів, які об’єднуються для спільного виконання музичних творів. До складу його входять дерев’яні духові інструменти: флейта, гобої, кларнети, фаготи; мідні духові — валторни, труби, тромбони, туба. Є і розкотисті литаври, тріскучі барабани, тарілки, ба­гато інших ударно-шумових інструментів, від півтораметрового (в попереку) тамтама до маленьких кастаньєт; щипкові — арфа, клавішні — рояль. І душа оркестру — група струнно-смичкових: скрипки, альти, віолончелі, контрабаси.

ІІІ.    Слухання музики.

Сергій Прокоф’єв «Тема Петрика», «Тема Качки», «Тема Пташки» із сим­фонічної казки «Петрик і Вовк».

Щоб ознайомити дітей зі звучанням симфонічного оркестру, С. Прокоф’єв 1936 року написав музичну казку «Петрик і Вовк».

Твір виконується оповідачем та оркестром.

Склад оркестру: флейта, гобой, кларнет, фагот, три валторни, труба, тром­бон, литаври, трикутник, бубон, кастаньєти, малий барабан, тарілки, великий барабан, перші скрипки, другі скрипки, альти, віолончелі, контрабаси.

Композитор послідовно представляє кожну групу оркестру. Спочатку зву­чить струнна група, яка виконує тему головного героя казки Петрика.

Далі представлені дерев’яні духові інструменти в тій послідовності, як вони записані в партитурі.

Музика Пташки та Качки так яскраво зображувальна, що ми уявляємо собі їхні рухи та голоси. Легка, ажурна тема флейти дотепно зображає пташи­ний щебет, а хвилеподібний рух шістнадцятих нот — пурхання пташки.

У тембрі гобоя, який звучить дещо гугняво, так і вчуваємо пташине «кря- кря». Нерівний ритмічний малюнок теми, «запинки» зображають незграбну Качку, що перевалюється з боку на бік. А от Качка плюхнулася в калюжу. Її рухи стали швидкими — і відразу ж прискорився темп, і тема набула рухли­вості.

З’являється Кішка. Кларнет зображає її обережну ходу.

Дідусь стурбований тим, що Петрик вийшов за ворота. А якщо з лісу при­біжить Вовк? Фагот, який виконує тему Дідуся, звучить по-старечому — бур­котливо і хрипло.

Та Петрик сказав, що не боїться вовків. Саме в цій частині ми ознайоми- ¹ лися зі струнними і дерев’яними духовими інструментами.

Побоювання Дідуся виявились не марними. З лісу прибіг Вовк. Його тема звучить грізно — страшним завиванням трьох валторн. Метушня спійманого 1 вовка, його лють зображаються тембрами виконуючих соло тромбонів. їх по- ¹ ява після валторн підсилює жорсткість звучання мідних духових інструментів.

І ось казка закінчується. З’являються браві мисливці, що йдуть слідами І Вовка. Постріли звіроловів ефектно зображені громом литавр і барабанів. «Бойовому маршу» мисливців акомпанують малий барабан, тарілки і бубон. Так ми ознайомлюємося з тембрами інструментів ударної групи.

ІV. Фізкультхвилинка

Ягіл, ягіл, ягілочка,

Ягілова дочка..

(прискорена ходьба на півпальцях)

Устала ранесенько,

Вмивалася білесенько.

(імітація вмивання)

Голівоньку чесала,

Сережки надівала,

(масаж голови від чола до потилиці)

Квіточки позбирала,

Віночок заплітала.

(присідання і вставання, руки на поясі)

На вулицю вийшла,

Як зіронька зійшла.

(перекочування ніг з пальців на п 'яти)

Взялася попід боки,

Показала скоки.(стрибки на місці)

V.  Вивчення пісні.

Слова Л. Кроткевич, музика В. Верховинця «Сива шапка» — пісня-гра - розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя.

2. Робота над піснею.

а) Портрет композитора.

б) Тактування.

в) Робота в групах за с. 84-85 підручника.

г) Музична абетка, с. 83.

VI.          Пізнавальний екскурс в минуле.

Струнні народні музичні інструменти в Україні

Бандура — український багатострунний щипковий музичний інструмент. Починаючи з XVI ст., літературні та іконописні джерела згадують про існуван­ня на території України струнних музичних інструментів, що звалися кобзами, мали різну форму і конструкцію, вимагали відмінних прийомів гри. Серед цих інструментів з’являлись і такі, що мали поруч з ладовим грифом струни на корпусі. У них і втілили ідею майбутнього акомпануючого інструмента, на яко­му не перебирають струни, а тільки видобувають щипком сріблясті звуки. Гак, звільнившись згодом від ладів та замінивши їх на грифи, цей інструмент став оригінальним витвором українського народного мистецтва, грою на якому су­проводжували свої пісні та думи легендарні кобзарі. Нині бандура служить емблемою українських народних музичних інструментів.

У літературі трапляється назва кобза. Корпус кобзи-бандури — овальний, видовбаний з верби, груші, горіха чи іншого дерева. Кількість струн на інстру­менті коливалася від 7 до 20 і більше. За формою бандура — інструмент лют­невого сімейства, а за звуковидобуванням належить до гусельного сімейства.

Бандура звучить як сольний інструмент, але найчастіше використовується в ансамблі. В Україні створена Державна капела бандуристів.

Бас. Басоля. Козобас. У невеличких народних ансамблях і оркестрах в Україні, зокрема у троїстих музиках, трапляється акомпануючий інструмент, що зветься бас, басоля. Його зовнішній вигляд нагадує скрипку або віолон­чель. У центральних та східних регіонах України трапляється чотириструнна басоля, а в західних — триструнна. Грають на басолі смичком. На Закарпатті є п’ятиструнна басоля. Оригінальним народним інструментом, що увібрав у себе ряд елементів музичного побуту Гуцульщини, став козобас. Під акомпа­немент басолі на весіллі водили козу. Пізніше виникла ідея зробити басолю з прикрасою — голівкою кози. Тож не дивно, що його назвали козобасом. Цей інструмент найчастіше вживається у фольклорних ансамблях.

Ліра — струнний щипковий музичний інструмент — з найдавніших часів відомий народам Близького Сходу, Єгипту, Греції, Риму. Виконавець грає на лірі сидячи, корпус інструмента спирається на його коліно. Звуковидобування на лірі здійснюється переборами струн пальцями (або плектром). За конструк­цією ліра близька до кіфари. Класична ліра має 7 струн, але з роками їх кіль­кість змінювалася.

В Україні, Білорусі та Росії ліра відома ще з часів середньовіччя (X ст.). У X—XII ст. ліра заявила про себе урочистою музикою в найбільших королів­ських палацах Європи. Була пора, коли композитори писали для неї твори, музиканти-віртуози давали відкриті концерти в аристократичних салонах. Та був і період, коли ліру брали в руки лише каліки, старці, щоб заробити на хліб. Ліра (існують інші назви: лера, реля, риле, риля) була часто супутником кобзи- бандури. Проте лірники не відігравали в житті народу такої соціальної ролі, як бандуристи. Темброві можливості та обмежені прийоми гри на лірі зумовили переважно сумний, церковний репертуар лірників.

У наші часи виконання на лірі знову відроджується. Цей інструмент вхо­дить до складу оркестру народних музичних інструментів, фольклорних оркес­трів та ансамблів.

Скрипка — струнний смичковий інструмент. Класичний вид його виро­блявся ще в XV-XVI століттях одночасно у різних країнах (Польщі, Італії, Франції). На півночі Італії виникли цілі школи скрипкових майстрів, особливо в Кремоне, де працювали Андре та Ніколо Аматі, Дж. Гварнері, А. Страдіварі. Саме ці віртуози розробили конструкцію скрипки, яка й у наш час є найкра­щою. Група скрипкових інструментів заклала основу класичного складу сим­фонічного оркестру ще в середині XVIII ст. Скрипка інтенсивно розвивається і як сольний інструмент. Нові жанри інструментальної музики XVIІ—XVIII століття — сольна соната і сольний концерт — виникли спочатку саме як жан­ри скрипкової музики.

Торбан. У середні віки в Європі був відомий лютнеподібний інструмент з двоповерховою головкою грифу. На вищому натягувалися струни, що вільно проходили поруч з грифом. Корпус його був глибокий і овальний.

У XVIII ст. торбан з’явився у Польщі та Україні, потім в Росії. Гриф у цього інструмента був значно ширший. Видобування звуку здійснювалося щипком пальця. До нас дійшли відомості, що торбан за своїм походженням є італійським інструментом, який через Польщу потрапив до України. Інші говорять про те, що він виник унаслідок творчого поєднання конструктивних елементів лютні та бандури.

Торбан мав елегантну вишукану форму, вимагав складних прийомів гри і був доступний лише для аристократичних сімей, козацьких старшин. Назива­ли його «панською бандурою».

Цимбали — струнний ударний музичний інструмент, який має дерев’яний корпус трапецієподібної форми з натягнутими на ньому струнами. Видобуван­ня звуку на цимбалах здійснюється завдяки ударам спеціальних паличок.

Цимбали належать до найстаріших музичних інструментів. Перші зобра­ження їх знайшли на давньоассирійських пам’ятках. В оркестрі народних му­зичних інструментів виконавець бере цимбали на коліна. Вони використову­ються як сольний, так і оркестровий інструмент. Цимбали і сьогодні входять до складу народних музичних оркестрів Угорщини, Польщі, Румунії, України та Росії.

3.     Робота в зошиті.

VІІ.     Підсумок уроку. Релаксація.