УРОК 23. НАРОДНА ПІСНЯ У ТВОРЧОСТІ КОМПОЗИТОРІВ

Мета. Удосконалювати набуті знання, вміння та навички; продовжувати зна­йомство з народними календарно-обрядовими піснями; розвивати му­зичний слух, співацькі навички, творчі здібності, уміння відтворювати ритмічний супровід заданої мелодії; виховувати любов до музичного мистецтва.

Музичний матеріал: Микола Лисенко, хор «А вже весна» з опери «Зима і весна» — слу­хання. Михайло Катричко «Подарунок мамі» — повторення (с. 80—81).

Обладнання: підручник «Музичне мистецтво» 3 кл. (Л. Аристова, В. Сергієнко), музичні інструменти; комп'ютер; фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Доброго ранку! Доброго дня!

Доброго вчора, сьогодні, щодня.

Хай не псується годинник на вежі,

Хай буде все на землі, як належить,

Сонце — як сонце, літо — як літо,

Дощик — як дощик, діти — як діти.

Миру бажаєм кожній родині,

Щастя, здоров’я — кожній дитині.

1.             Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2.             Музичне привітання.

III.   Ритмічні вправи.

IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 80.

У давніх слов’ян рік починався весною, березневе літочислення зберігало­ся до 1409 року (за цим літочисленням Нестор-літописець розпочав «Повість врем’яних літ»). Новий рік починався з відродженням навколишньої природи і з пробудженням матері-землі від зимового сну, з першою оранкою і сівбою. Весну зустрічали радісно й пишно, з піснями, танцями, іграми. Ці пісні на­звали веснянками.

З усіх видів календарно-звичаєвої обрядовості веснянки позначені найрозмаїтішими музично-поетичними засобами.

Веснянки співаються майже завжди одночасно з танцями та іграми, які мають «закликати» весну та добрий урожай. Існують і паралельні назви: на Поліссі — маївки, магівки, у західних регіонах України веснянки називають гагілками, гаївками, а на Яворівщині — риндзівками, на Волині — рогульками. Мелодії веснянок побудовані на багаторазовому повторенні однієї-двох поспівок у межах невеликого діапазону.

У давніх слов’ян був звичай, зустрічаючи весну, виганяти, ховати або то­пити зиму. Для цього робили з соломи опудало, одягали його в людську одежу, співали над ним пісні, а потім роздягали, топили, палили або рубали. Після спалення попіл кидали у воду.

Різновидом веснянок є гаївки — твори усної народної словесності, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що від­бувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ. С. Килимник заперечує думку О. Петрицького про те, що термін «гаївка» походить від назви індійського свята весни «гулі» або «голі». Він обстоює думку, висловлену вперше В. Гнатюком, що «гаївка» походить від «гай» — місця проведення язичницьких оргій та забав, звідси — часті рефрени типу «гай-гай», «ой, гай», «гаю-гаю» та інше.

2. Музична абетка, с. 81.

V.    Слухання музики.

Микола Лисенко, хор «А вже весна» з опери «Зима і весна».

VI.   Фізкультхвилинка.

Трава — низенька-низенька, (присісти)

Дерева — високі-високі. (потягнутися)

Вітер дерева колише, гойдає, (нахили тулуба)

То вправо, то вліво хитає, (нахили тулуба)

То вперед, то назад, (нахили тулуба)

То вниз пригинає, (нахили тулуба)

Птахи летять, відлітають,

(помахати руками, як крилами)

А учні тихенько за парти сідають (сісти за парти)

І (назва предмета) вивчають.

VII.  Повторення пісні.

Михайло Катричко «Подарунок мамі».

VIII.          Підсумок уроку. Релаксація.