УРОК З. ТАЄМНИЦІ ПІСЕННОЇ МУЗИКИ

Мета. Повторити поняття, пов’язані з з елементами музичної мови: ладом, темпом, динамікою; засобами дитячої гри вчити дітей бути спритними, сміливими, розумними, рішучими, дружними; виховувати належне став­лення до музики, її історії, музичного мистецтва.

Музичний матеріал: Петро Чайковський «Баркарола» — слухання. Слова Маргарити Івенсен, музика Тамари Попатенко «Шпачок проща­ється» — розучування (с. 14—19).

Обладнання: підручник «Музичне мистецтво» 3 кл. (Л. Аристова, В. Сергієнко), музичні інструменти; комп'ютер; фонохрестоматія.

Тип уроку: комбінований урок.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Усі сідайте тихо, діти.

Домовляймось — не шуміти,

Руку гарно підіймати,

На уроці не дрімати,

А знання мерщій хапати —

Щоб не було нам мороки.

Всі готові до уроку?

Тож гаразд. Часу не гаймо І урок наш починаймо.

1.         Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2.         Музичне привітання.

IІ. Повідомлення теми уроку.

1.   Робота з підручником.

2.   Пізнавальна бесіда.

Україна... Рідний край. Золота чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана,

зелом закосичена. Скільки ніжних і ласкавих слів придумали люди, щоб ви­словити гарячу любов до Тебе!

З давніх-давен линули по світу слова про неньку-Україну, про її щирий і працьовитий народ, про її лани широкополі, гаї зелені, тихі ріки та озера.

А українська пісня — це запашна й прекрасна гілка на дереві світової культури.

Відродження України, її духовності неможливе без рідної пісні, яка жила вічно з нашим багатостраждальним народом і дійшла до нас як найдорогоцінніший скарб, що підтримував душу християнина-українця протягом його життя, передавався у спадок з покоління в покоління.

Український народ на перехрестях своєї нелегкої долі ніколи не розлучав­ся з рідною піснею, яка була йому супутницею на пшеничному полі, в тяжкому бою з ворогом, в неволі на чужині. Українська пісня пройшла випробування на невмирущість і зараз чарує мільйони людських сердець, сяючи дивовижною чудо-квіткою у різнобарвному вінку світової народної творчості.

Краса цієї чудо-квітки народжена добротою української душі, мальовни­чістю української природи, багатством і щедрістю батьківської землі.

Пісне! Велична, рідна, пісне!

Розправ свої високолетні крила

 В великий день!

Без тебе серце в грудях трісне.

З тобою викрешемо з серця,

Як з кресила,

Святий огень.

І підемо, через побіду в полі,

Обмиті з крові й ран, на зустріч волі.

Р. Купчинський

Пісня — душа людини. У пісні є наше героїчне минуле, що не забувається. Це наче деревце, посаджене біля вікна, що не один рік дає плоди, це наче дерево роду, що глибоким корінням тягнеться у минулі роки.

Легенда про пісню

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи ви­брали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дис­ципліну і порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики...

Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

-    Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

-    Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.

-    Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же за­радити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

-    Є у мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Покло­нилася низенько Всевишньому та з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. З тих пір і дивує весь світ українська пісня.

Завдяки пісні ми можемо викласти свої почуття, переживання, радість і смуток, любов і гнів. А ще — можемо помолитися.

Найголовніший тип музики — пісня.

Пісня — це завжди мелодія.

Мелодія — найважливіша ознака будь-якої музики (танцювальної, маршової).

ІІІ. Слухання музики.

Петро Чайковський «Баркарола».

ІV.   Фізкультхвилинка.

Йшов по лісу їжачок, (ходьба на місці)

В нього шубка з голочок.

Ніс багато грушечок, (нахиляння тулуба в сторони)

Аж болів йому бочок.

Раз, два, три, чотири, п’ять! (стрибки)

Зупинився спочивать.

Піклувався їжачок (вправи для кистей рук)

Про маленьких діточок,

Чарівних, непосидючих,

Дуже милих і колючих.

Десять, дев’ять, вісім, сім! (стрибки)

Грушечки ці ніс він їм.

V. Вивчення пісні.

Муз. Т. Попатенко, сл. М. Івенсен «Шпачок прощається» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.

2. Робота над піснею.

3. Робота з підручником.

VІ.   Підсумок уроку. Релаксація.